понеділок, 28 грудня 2020 р.

28 грудня 1866 року народився Данило Кирилович Заболотний — український мікробіолог, епідеміолог

 


Дани́ло Кири́лович Заболо́тний — український мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН (19281929 роки), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві.

Народився у селі Чоботарка  Подільської губернії (нині — Заболотне Крижопільського району Вінницької області)в селянській родині: батько був хліборобом, мати — дочкою сільського писаря.

У 18941895 рр. брав участь у боротьбі з епідемією холери та дифтерії в Подільській губернії.

У 18951897 рр. — лікар, керівник відділення інфекційних хвороб Київського окружного військового шпиталю. У 1898 р. на запрошення Іллі Мечникова працював у Пастерівському інституті в Парижі, нагороджений французьким орденом Почесного легіону.

У 1897 році разом із професором Володимиром Високовичем брав участь у дослідженні й ліквідації епідемії чуми в Індії, у 1898 році у Внутрішній Монголії — у ліквідації тяжкої епідемії легеневої чуми.

У 18981919 рр. — керівник кафедри медичної бактеріології Петербурзького жіночого медичного інституту, створив першу у Російській імперії самостійну кафедру медичної мікробіології.

У 1919—1923 роках був ректором Одеського медичного інституту.

У 1920 році організував першу у світі кафедру епідеміології в Одеському медичному інституті.

1923 р. — Заболотного було переведено в систему закладів Академії наук СРСР.

З 1926 року Данило Заболотний — дійсний член Академії наук СРСР.

У 1928 р. переїхав у Київ.

У 19281929 рр. Данило Кирилович перебував на посаді президент ВУАН (тепер Національна академія наук України), у складі якої заснував Інститут мікробіології та епідеміології (згодом Інститут мікробіології та вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України).

Данила Кириловича Заболотного не стало 15 грудня 1929 року. 

Ім'я Данила Заболотного носить Інститут мікробіології і вірусології НАН України, який він заснував 1929 року, та вулиця на південній околиці Голосіївського району Києва, на якій розташовані цей та декілька інших інститутів НАН України біологічного профілю, а також Вінницький медичний коледж ім. акад. Д.К. Заболотного, вулиця в Одесі.

Дослідження холери

У 1893 р.— разом із прозектором Іваном Савченком зробив на собі небезпечний дослід: випив живу холерну культуру, після попередньої пробної імунізації впродовж 28 днів, щоб довести ефективність імунізації через рот (цим досвідом покладено було початок методам ентеровакцинації).

Із щоденникового запису:

««…Першого травня об 11-ій годині 30 хвилин натщесерце, нейтралізувавши свій шлунковий сік прийомом 100 см³ одновідсоткового розчину солі, ми в присутності професорів Підвисоцького та Леша, а також працівників лабораторії прийняли у воді 0,1 см³ 24-годинної бульйонної розводки холерних вібріонів, вирощених при температурі 37°С. Водночас з тієї ж пробірки було впорснуто двом дорослим кроликам у черевну порожнину: одному 0,5 см³ розводки, другому — 1 см³. Один з кроликів загинув надвечір, другий — вночі того ж дня, тобто не доживши доби. Дієта весь час після досліду залишалися нормальною. Самопочуття весь час після досліду було цілком задовільним. Жодних хворобливих явищ не помічалося з самого початку досліду і до останнього часу (9 травня). Д. Заболотний, І. Савченко.»«

На основі аналізу накопичених на холерних епідеміях матеріалів Заболотний зробив відкриття у медицині ‒ реальність пероральної імунізації людини проти холери, а також відкрив приховане бактеріоносійство.

Заболотний сформував профілактичну доктрину, яка стала провідною в боротьбі з холерою ‒ це дія на джерело інфекції. Таким чином, Заболотний обґрунтував і експериментально довів можливість пероральної вакцинації людей проти холери (можливість імунізації проти холери при введенні мікроба через рот).

Понад 10 років (19001911) вчений боровся з холерою в Шотландії, Португалії, на Поволжі, в Одесі, Маньчжурії.

У 1918 році у Петрограді лютувала епідемія холери: з 1 по 18 червня 1918 року в лікарні міста надійшло 5444 хворих на холеру, з них померло 1611. Захворювали в день до 700 осіб.

«"Особливо важко було застосування масових запобіжних щеплень, — згадував Заболотний. — Головною перешкодою була недостача лабораторного посуду та поживних середовищ для приготування вакцин. Доводилося розшукувати і реквізувати агар в кондитерських, користуватися одеколонами флаконами як посудом, придумувати пристосування для обігрівання термостатів, замість ампул і пробірок застосовувати пляшки, але все-таки готувати необхідну кількість вакцини і пускати її в діло ".«

Дослідження чуми

На початку 1897 року Заболотний з групою вчених виїхав на три місяці до Індії для вивчення страшної на той час хвороби — чуми. За результатами цієї експедиції були виявлені шляхи проникнення збудника до організму, захисна дія протичумної сироватки, ефективність сіркової терапії залежно від часу введення сироватки після зараження та ін.

Протягом 18971899 років Заболотний брав участь в експедиціях з боротьби з чумою в Індії, Внутрішній Монголії, Персії, Аравії, Месопотамії, Китаї.

Проте, треба було довести, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються чумою від гризунів. Без прямих доказів всі праці і пошуки залишалися безплідними. Заболотний натхненно продовжував шукати факти і тільки через 12 років докази були одержані.

«Об’їжджаючи степи, один з помічників Заболотного, студент Ісаєв, помітив тарбагана. Звичайно ляклива тварина швидко втікає і ховається в норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не лякалась людини, яка наближалась. "Це хворий тарбаган, — виникнула думка у вченого. — Так ведуть себе звичайно ж лише хворі чумою".«

Ісаєву були добре відомі всі ознаки, і справді, хворі чумою гризуни виходять з нір, не лякаються людей, ходять як п'яні. У людей таке спостереження завжди було грізним передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана і приніс його Заболотному. Із організму тварини була виділена чиста культура чумних мікробів. Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного блискуче підтвердилась при подальших спостереженнях над степовими гризунами — ховрахами, мишами. Була доведена і роль бліх як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей.

Завдяки Заболотному було встановлено принцип географічного поширення чуми на земній кулі. Вчений довів, що носіями її в природі є дикі гризуни — епідеміологічне обстеження бактеріологічно підтвердженого спалаху чуми дало можливість заперечувати зв'язок чуми в Монголії з цією ж хворобою в інших регіонах. Також учений сформулював оригінальну гіпотезу щодо причин ендемічності хвороби і зв'язку захворювання людей з епізоотіями серед гризунів, яку детально виклав у праці «Ендемічні вогнища чуми на земній кулі і причини її поширення» (1899).

Одного разу, зробивши розтин тарбаганів, у яких Заболотний з Ісаєвим встановив чуму, Данило Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца, яким він брав гній із чумного бубона. Знаючи про смертельну небезпеку, Заболотний почав писати прощальні листи своїм рідним і близьким. Але на щастя, завдяки введенню йому протичумної сироватки, Данило Кирилович переніс чуму, спостерігаючи на собі її перебіг як лікар і вчений.

суботу, 26 грудня 2020 р.

Синя бджола-тесля. Дивовижне поряд

 


Ксилокопа звичайна або Бджола-тесляр звичайна (Xylocopa valga) — вид комах з родини Apidae, один із 3 видів роду у фауні України. Корисний запилювач Salvia ofcinalis L. і Salvia sclarea L., що культивуються в Криму.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла 20–30 мм. Тіло чорне, але груди і особливо голова часто із синім металевим блиском, крила темні з фіолетовим відливом. Самиця: 2 членик джгутика вусика такий, як два наступні разом узяті; задня гомілка зовні із площадкою, повністю вкритою маленькими зубцями. Самець: вусики повністю чорні; останній членик джгутика вусика прямий; спинка вкрита чорними волосками.

Поширення

Палеарктичний вид, поширений від Марокко й Іспанії на захід до Монголії й Китаю на схід. Є вказівки про його знаходження в Індії та Австралії, куди цей вид, швидше за все, було завезено. В Україні зустрічається в усіх регіонах, зокрема на території НПП Кременецькі гори[1]. Також останні п'ять років цей вид часто зустрічається на Чернігівщині.

Особливості біології

Імаго зустрічається з середини квітня до кінця вересня. Дає одну генерацію на рік, зимує імаго. Стара самиця гине восени, але іноді зимує вдруге і навесні знову будує гніздо. Антофіл, полілект. Гнізда влаштовує в деревині (мертвих деревах, телеграфних стовпах, будівлях, коренях багаторічних рослин на схилах та яругах), де вигризає ходи, в яких будує до 10–12 комірок лінійним рядом із перетинками з тирси. Кожна комірка містить пилкову масу у вигляді витягнутого тетраедра, на яку відкладається одне яйце. Після завершення будівництва самиця залишається у гнізді, де охороняє та контролює розвиток свого потомства, до його народження восени. Молоді самиці та самці зимують всередині ходів у деревині. Копуляція відбувається переважно навесні. Суб-соціальний вид, на якому можна досліджувати процеси виникнення справжньої соціальності у комах. У окремих видів цього роду вже знайдено примітивну соціальність зі стерильною кастою робочих особин.

Загрози та охорона

Чисельність зменшується через скорочення доступних місць для гніздування (сухі дерева) внаслідок вирубування та випалювання полезахисних лісосмуг, ксерофітних рідколісь та степових схилів гір, особливо на півдні України та в Криму. Значну негативну роль відіграє незаконне колекціонування в комерційних цілях.

Охороняється в заповідниках степової та лісостепових зон і в Криму. Необхідно створити заказники в інших місцях мешкання виду. Заселює штучні гніздові конструкції типу вуликів Фабра.

пʼятницю, 25 грудня 2020 р.

Груша: що за фрукт?


Це дуже смачний фрукт, але про його корисні властивості знають не всі.

Тому, щоб груша більше припала до смаку, розповім вам детальніше про її корисні властивості.

ЩО ЗА ФРУКТ

Солодкі, соковиті і ніжні груші мають особливість — характерну зернисту м'якоть. Цим груша зобов'язана кам'янистим клітинам, або склереїдам, названим так за свою твердість. Склереїди підтримують і захищають м'які тканини плоду.

ЧИМ КОРИСНА

1. Це натуральне джерело харчових волокон. У 100 г — 14% добової потреби. Містить кремній — 17%, мідь — 10%, залізо — 12% та калій — 6%.

2. Вітаміну С в ній небагато — 5-6%. Наприклад, в яблуці — 11% на 100 г від добової потреби.

3. Серед інших цінних компонентів вітаміни групи В, особливо фолієва кислота (В9), фенольні сполуки, дубильні речовини (таніни). Ці корисні речовини містяться переважно в шкірці плода.

4. У м'якоті простих вуглеводів 10-12 г на 100 г фрукту. Переважає фруктоза, як і в яблуці, але груша містить ще й солодкий сорбітол, тому вона солодша яблука.

5. Сполуки калію мають сечогінні властивості та сприяють виведенню солей. Фолієва кислота відіграє важливу роль в процесах кровотворення, фенольні сполуки зміцнюють капіляри, мають протизапальну дію.

6. У разі загострення хвороб органів травлення від груш краще утриматися: в них багато клітковини, яка подразнює слизову оболонку кишківника і посилює перистальтику, також в ній багато фруктози, яка за надмірного вживання може викликати підвищене газоутворення.

ЯК ЗБЕРЕГТИ

За зовнішнім виглядом важко сказати про її стиглість. Плоди збирають і продають недостиглими. Стиглу легко пошкодити. Груші достигають за кімнатної температури. Для прискорення цього процесу плоди можна покласти до паперового пакета разом з бананами.

Правила безпечного харчування

Стигла груша в холодильнику зберігається 3-4 дні. Якщо перетримати, то перестиглий плід змінить консистенцію і буде несмачним через оцтову і молочну кислоти, яких немає в стиглій.

ЩО МОЖНА ПРИГОТУВАТИ

Груша не тільки смачна, але і дуже корисна. Цей соковитий фрукт можна використовувати для приготування різних десертів, як начинку для пирогів, фруктових салатів та інших страв.

8 ФАКТІВ ПРО ГРУШУ:

1. фрукт з низьким вмістом цукру — глікемічний індекс 34;

2. щодня можна їсти не більше 1-2 штук;

3. містить багато пектину, дубильних речовин, стимулює травлення;

4. в шкірці містить антиоксиданти, клітковину. Краще їсти неочищеною;

5. містить фолієву кислоту, залізо, цинк, калій. Корисна дітям та вагітним;

6. зрідка викликає алергію;

7. можна дітям з 6-7 місячного віку;

8. непридатна для заморожування. Можна сушити, в'ялити.



вівторок, 22 грудня 2020 р.

Мінералогічний музей ЛНУ

https://www.facebook.com/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9-%D0%9B%D0%9D%D0%A3-2849409191751576/photos/pcb.5540694935956308/5540694292623039 

Свято наближається!
Та ні, свято вже у нас – палахкотить яскраво вогниками, зацікавлює різнобарвними іграшками: скляними і сучасними, чи у старовинному стилі – з природних матеріалів, магазинними або зробленими власними руками, - та створює різдвяно-новорічний настрій красуня-ялинка.
А у світі мінералів теж є своєрідні «ялинки», не менш цікаві і прекрасні. Вони народжені у природних умовах, завдяки різноманітним геологічним процесам, але ви самі теж можете відчути себе «мінералотворцем» завдяки спеціальним наборам для любителів вирощування кристалів. Виявляється, так можна «начарувати» справжнісіньку різдвяну ялинку з кристалів просто у себе вдома.
Краса мінералів, різноманіття кристалічних агрегатів вкупі зі святковим настроєм надихають дизайнерів і майстрів: хочете маленьку ялиночку з флюориту, кварцу, лабрадору чи іншого мінералу? Може прикрасу? Чи гарне мозаїчне панно? Цікаві також так звані мінералогічні гірки – старовинний спосіб поєднання в одному виробі мінералогічної колекції і елітної інтер’єрної прикраси.
Навіть полички для зберігання мінералогічних колекцій у формі стилізованої ялинки нагадують нам – свято наближається!
Тож давайте фантазувати на мінералогічно-новорічну тему! Можете ділитись з нами світлинами, на яких будуть закарбовані результати ваших фантазій. Ну і ми теж не будемо пасти задніх, обіцяємо)



Вільгельм Конрад Рентген

 



Перший лауреат нобелівської премії Вільгельм Конрад Рентген народився 27 березня 1845 року у прикордонному місті Ленепе (Німеччина, сучасна назва міста Ремшайд). Вільям був єдиною дитиною в родині. Батько був купцем і виробником одягу. Мати Шарлота Констанца родом з Амстердама.

Попри те, що Вільгельм Рентген був працьовитою людиною і, будучи керівником фізичного інституту Вюрцбургського університету, мав звичай допізна засиджуватися в лабораторії, головне відкриття в своєму житті — X-випромінювання, він зробив, коли йому було вже 50 років. 8 листопада 1895 р., коли його асистенти вже пішли додому, Рентген далі працював. Він помітив, що фотоматеріали, які лежали поруч з трубкою Гітторфа, упаковані в світлонепроникний папір, виявилися незрозумілим чином засвіченими після проявлення. Звичайна людина викинула би їх і забула, але геніальний вчений почав планомірні експерименти, щоб виявити причину незрозумілого явища. Він дізнався, що від вакуумних трубок дійсно виходять невидимі промені. Промені пробили чорну упаковку і змусили світитися флуоресціюючі речовини. Жоден фізик цього не бачив раніше й не повідомляв про це.[5] У роботі Рентген був ученим-одинаком. Він працював на самоті, часто вечорами. Тому немає і очевидців його відкриття. Ба більше, він доволі довго приховував його від усіх.

Під час експериментів науковець розміщував поміж трубкою та ширмою різні предмети, які траплялися під руку: книжку, лист алюмінієвої фольги, скриньку, — і з подивом зазначав, що невідомі промені пронизують кожен предмет по-різному. Згодом дослідник зробив такий же знімок власної руки. Це було перше рентгенологічне дослідження людського тіла.

Сім тижнів практично наодинці науковець досліджував відкриті ним промені. Аби не відволікатись від роботи, Рентген влаштував у лабораторії і їдальню, і спальню. І ось 28 грудня 1895 року дослідник виступив з першим повідомленням про своє відкриття перед вюрцбурзьким фізико-медичним товариством. Рентген розповів, як можна отримати нові промені за допомогою трубки Гітторфа або іншого подібного приладу.

Оскільки фізика газового розряду тоді була ще недостатньо досліджена й природа нових променів надалі залишалася загадковою, вчений назвав їх «Х-променями». Під впливом панівного вчення про ефіри Рентген схилявся до того, що мова йде про поздовжні хвилі в ефірі: на відміну від світлових і електричних хвиль, які вважали поперечними хвилями. Як зауважив його учень Йоффе, це була єдина помилка, якої припустився Рентген. Природу відкритих Рентгеном променів пояснили ще за його життя. Вони виявилися електромагнітними коливаннями, подібними до світла, але з частотою коливань у багато тисяч разів більшою і з меншою довжиною хвилі. Вони утворюються шляхом перетворення енергії при зіткненні катодних променів зі стінкою трубки, причому не важливо, чи складається вона зі скла або металу, і поширюються довкола зі швидкістю світла.

Невдовзі відкриті Рентгеном промені стали застосовувати у різних галузях — передусім, у медицині. Вже у 1896 році доцент Берлінського університету, фізик Вільгельм Він використовував їх для діагностування переломів у Берлінському військовому госпіталі. Хоча Рентген мав інженерну освіту, він не брав участі у використанні відкритих ним променів на практиці й не отримував за це коштів. Він також відмовився отримувати пов'язані з його відкриттям патенти, оскільки вважав, що воно має належати всім. Через чотири роки після свого відкриття вченого запросили до Мюнхенського університету — найбільшого університету країни. Там В. Рентген і залишався до кінця життя, відхиляючи численні почесні пропозиції. Він прагнув займатися тільки наукою.

середу, 16 грудня 2020 р.

16 грудня 2020 року здобувачі освіти ордена "Знак Пошани" ВПУ №75 взяли участь в конкурсі

          

           Інтерактивний конкурс «МАН-ЮНІОР ЕРУДИТ» проводиться щорічно Національним центром «Мала академія наук України» і спрямований на впровадження STEM-освіти в Україні.  Конкурс «МАН-Юніор» проводиться у чотирьох номінаціях: «Технік-Юніор», «Історик-Юніор», «Еколог-Юніор» та «Астроном-Юніор» і їх метою є залучення учнів до поглибленого вивчення фізико-математичних, технічних, природничих дисциплін, історії розвитку науки та історії людства, активізація науково-дослідницької діяльності, а також залучення їх до гуртків і секцій наукових відділень Малої академії наук України. 

             Здобувачі освіти ордена  "Знак Пошани" ВПУ №75 16 грудня 2020 року взяли активну участь в конкурсі «МАН-ЮНІОР ЕРУДИТ-2020»  в номінації «Екологія»



Здобувачі освіти ордена "Знак Пошани"ВПУ№75, які взяли участь у конкурсі










неділю, 13 грудня 2020 р.

Як і де зимують їжаки в природі


           

    Скажіть, чи бачив хто живого їжака? Це такий маленький привабливий звір, який тупотить дуже голосно і смішно так фиркає. Але до осені їжаки зникають.Куди ж все-таки зникають їжаки? Можна легко здогадатися – вони лягають в сплячку. На відміну від багатьох тварин, їжачки не роблять запас їжі собі на зиму. Отже, коли закінчується тепло і настають холоди, зникають всі комахи, їжаки йдуть спати. По теплу вони нарощують жирову прокладку під шкірою і на внутрішніх органах, так як калорій на зиму їм треба буде багато. Холоди – це не головна причина, по якій їжаки лягають в сплячку. Важливіше те, що взимку немає для них ніякої їжі, а за добу їжаки повинні поглинати величезну кількість їжі.Треба сказати, що перед сплячкою їжак приймає шикарну форму і стає схожим на грушу.Ця форма показує, що їжак накопичив достатній запас жиру. Перш, ніж впасти у сплячку їжаки шукають собі притулок і покращують його. Якщо ж місце для сплячки буде вибрано неправильно, то їжак помре. Коли настає осінь, їжаки риють на глибині до півтора метрів собі нору в землі. Готуючи місце для зимівлі, це миле звірятко тягає в свій притулок багато засохлого листя. Шар цього листя, часом, може бути близько півметра.Якщо їжак накопичив достатню кількість жиру, він може лягти в сплячку вже в листопаді. А менш вгодовані їжаки будуть шукати собі їжу до останнього.  Першими лягають спати самці. Коли настають перші холоди, їжаки поспішають до себе в нору. Забравшись туди, вони закривають прохід приготованим заздалегідь листям. Спочатку їжачок зимує чуйно, тому гучний звук може перервати його сон. У такі моменти дуже легко знайти місцезнаходження нори, гучне “хрюкання” і важкий тупіт не вловив важко. Часто з цієї причини гинуть їжаки – вони стають їжею для лисиць і диких собак.Після остаточного зниження температур у їжака настає дуже міцний сон, і підняти його вже не можна.Так їжаки можуть спати до 8 місяців. Коли настають сильні відлиги, їжачки іноді прокидаються, виходять з нори на вулицю, а якщо буде можливість, то і поїдять.  Прокидаються їжаки з появою перших промінчиків сонця. У цей період їжаки можуть не спати цілодобово шукаючи їжу, тому що енергії їм потрібно дуже багато. Трохи згодом вони почнуть шукати собі пару.   Ось ми і дізналися, як зимують їжаки в природі!



пʼятницю, 11 грудня 2020 р.

11 грудня Всесвітній день хворого на бронхіальну астму


 Щороку 11 грудня світова спільнота відзначає Всесвітній день хворих на бронхіальну астму. Вперше цей День почали відзначати в 1998 році в більш ніж 35 країнах світу. Він був приурочений до Всесвітньої наради з профілактики та боротьби з бронхіальною астмою, що відбувалась в Іспанії (м. Барселона)
За даними ВООЗ, 235 млн людей у всьому світі хворіють на астму.

Бронхіальна астма – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів. Воно може супроводжуватись обструкцією бронхів різного ступеню.
Основні ознаки астми: важкість дихання, поява хрипів, кашлю, який викликає набряк слизової оболонки дихальних шляхів.
Астма вважається невиліковною хворобою. Проте можна контролювати перебіг захворювання та прояв симптомів. МОЗ виділяє найбільш поширені причини бронхіальної астми:
Алергени. Пацієнти, які страждають від алергічного риніту або атопічного дерматиту, мають в 3-5 разів вищий ризик захворіти на бронхіальну астму. І навпаки: бронхіальна астма може спровокувати алергією на певні подразники.
Спадкова схильність. Якщо хтось із ваших родичів хворів на астму, то ви автоматично відноситесь до групи ризику.
Шкідливі умови праці: вплив хімічних подразників, особливо на робочому місці.
Низька вага при народженні та/або куріння матері під час вагітності.
Часті респіраторні захворювання.
Деякі медикаменти. Аспірин, група протизапальних і знеболюючих препаратів, ліки від тиску також можуть стати причиною брохніальної астми.
Низька фізична активність.
Щоб зменшити ризики бронхіальної астми: слідкуйте за чистотою вдома – регулярно прибирайте і провітрюйте приміщення; стежте за рівнем сухості повітря, за потреби – зволожуйте і фільтруйте його спеціальними приладами; обмежте використання побутової хімії, а під час прибирання користуйтеся гумовими рукавичками і маскою; при перших підозрах на алергію, зверніться до лікаря; оскільки причиною астми можуть стати деякі препарати, не займайтесь самолікуванням, перед прийомом будь-яких ліків радьтеся з лікарем.

четвер, 10 грудня 2020 р.

День Нобеля - це щорічне вручення Нобелівської премії, яке проходить 10 грудня в Стокгольмі

10 грудня - День Нобеля 

Нобелівські премії користуються міжнародним визнанням як найпочесніша громадянська відзнака. Кожен лауреат отримує золоту медаль із зображенням Нобеля і диплом. Нобелівські премії з фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та економіки вручає лауреатам його Величність Король Швеції на церемонії, що проходить у річницю смерті Альфреда Нобеля (в 1896 році в Сан-Ремо). Розмір грошової премії змінюється щорічно і становить приблизно 1 мільйон доларів. Нобелівські премії мають великий міжнародний престиж і, крім того, пропонують лауреатам значну економічну підтримку.

Тиждень хімії та біології

  ТИЖДЕНЬ   ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ     в ордена «Знак Пошани» ВПУ № 75 Термін проведення Тижня...